- навички побудови відносин (реляційні);
- навички проектного менеджменту (планування, складання бюджету, звітності, оцінювання результатів);
навички виживання (вміння обирати пріоритети та боротися зі стресом).
3. Корпоративне волонтерство: як?
Корпоративне волонтерство може набувати найрізноманітніших форм. Однак, перш ніж перейти до опису найпопулярніших, слід зупинитися на двох основних підходах, які залежать від ролі компанії у формуванні програм корпоративного волонтерства.
Перший підхід (Employer-led approach) при розробці програм корпоративного волонтерства відштовхується від затвердженої корпоративної стратегії, враховує перспективи розвитку компанії та ризики, пов’язані з цим. Такі програми, як правило, більш структуровані й систематизовані. Часто запропонована ними волонтерська діяльність пов’язана з основним бізнесом (Core Business) компанії та професійними навичками волонтерів. Прикладами таких програм можуть бути проведення безкоштовних курсів з елементарної фінансової грамотності серед вразливих верст молоді від аудиторської компанії або розбудова професійних навичок соціального маркетингу неприбуткової організації від рекламного агентства.
У другому підході (employee-led approach) роль компанії обмежена (фінансовою чи просто ідеологічною) підтримкою різноманітних проектів та ініціатив, ініційованих працівниками. Волонтерська діяльність здійснюється переважно у вільний від роботи час та відрізняється різноманіттям форм і напрямків.
Найлегша та найменш обтяжлива для компанії форма корпоративного волонтерства - це офіційне та своєчасне визнання заслуг волонтерів. Іншими словами, компанія допомагає волонтеру відчути успіх і підтримку та відзначає його внесок. Існує багато способів це зробити: від статей і фотографій у корпоративних журналах і бюлетенях до корпоративних відзнак чи зустрічей із найвищим керівництвом компанії для найактивніших волонтерів.
Якщо особисті внески працівників у корпоративні волонтерські проекти збільшуються, - цедоказ того, що компанія поділяє та підтримує ціннісний вектор своїх співробітників. Корпоративний регламент встановлює: принцип збільшення (наприклад, компанія подвоює суму, зібрану співробітниками на реалізацію волонтерських проектів); тематику проектів (що дозволяє скоригувати їхню спрямованість відповідно до цілей та стратегії компанії). Пріоритетні напрямки можуть бути встановлені як «директивно» компанією, так і в ході колективного обговорення працівниками.
На Заході поширене корпоративне волонтерство у форматі dollars for doers («гроші за вчинки»): внесок компанії в реалізацію соціальних проектів розраховується на основі робочого часу, витраченого співробітниками в організаціях третього сектору. Отже, компанія передає кошти (або власну продукцію) організаціям, у діяльності яких активну участь беруть власні співробітники-волонтери. Розмір пожертви еквівалентний вартості робочого часу, витраченого працівниками, чи за умови накопичення ними певної кількості волонтерських годин.
За альтернативною схемою «банк часу» компанія узгоджує певний «бюджет» робочого часу, який співробітники можуть витратити на підтримку певних соціальних волонтерських програм (як правило, від 1-2 годин на тиждень). Ця схема поширена в тих компаніях, де існує «погодинна» ставка, наприклад, в аудиторських, консалтингових, юридичних. «Банк часу» може також надавати гнучкий графік роботи або додаткові дні відпустки співробітникам, які долучаються до КВ у вільний від роботи час.
Відрядження співробітників на соціальні проекти («спеціаліст на прокат») дозволяє їм зануритись у реальне життя, в незвичних зовнішніх умовах використати власні знання та досвід. Тривалість таких «відряджень» може коливатися від тижня до року чи навіть більше і переважно залежить від фінансових можливостей компанії та вимог програм корпоративного волонтерства. Робота в абсолютно нових умовах допомагає уникнути ефекту професійного «згорання», відновлює енергію та ентузіазм, надає унікальні можливості професійного та особистісного росту. Однак це досить дорогий тип корпоративного волонтерства, адже протягом таких відряджень співробітники продовжують отримувати зарплатню та соціальні виплати.
Наведений перелік форм КВ не є вичерпним. Так, наприклад, деякі компанії в розробці програм КВ ставлять додатковий акцент на командному чи сімейному форматі волонтерства. Насамкінець, не можна не згадати можливості е-волонтерства, де консультації, поради та передача навичок можуть відбуватись онлайн за гнучким графіком та без необхідності витрачати час на подорож. Слід однак пам’ятати, що ефективне волонтерство вимагає і реальних соціальних контактів.
