Ресурси
«Благодійні інституції України: сучасний стан та перспективи розвитку»
Розділ "ФОНДИ ГРОМАД:
ВПЛИВ НА ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАД"
Це частина дослідження, проведеного Українським форумом благодійників з метою аналізу стану розвитку благодійних організацій в Україні.
У публікації представлені результати дослідження, які характеризують основні сфери діяльності різних типів благодійних фондів та організацій; описують найбільші досягнення у сфері благодійності; визначають найголовніші потреби благодійних інституцій для подальшого ефективного здійснення своїх програм.
Видання призначено для представників благодійних та громадських організацій, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, державних установ, корпоративних та приватних благодійників, а також всіх тих, хто цікавиться питаннями благодійництва.
Видання здійснено в рамках проектів Українського форуму благодійників „Українському громадянську суспільству - сталі внутрішні джерела підтримки” (за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження») та „Організована філантропія в Україні: кроки до професіоналізації” (за фінансової підтримки Програми МАТРА КАП Посольства Королівства Нідерланди).
За загальною редакцією А. В. Гулевської-Черниш
Автори:О. В. Безпалько, Ю. М. Галустян, А. В. Гулевська-Черниш, Г. М. Лактіонова, Л. Б. Магдюк, Д. В. Непочатова, Л. М. Паливода, Г. О. Притиск.
Рецензенти:
Є. К. Бистрицький – доктор філософських наук; виконавчий директор Міжнародного фонду "Відродження"
М.А. Мінаков – доктор філософських наук; директор з розвитку Фонду Віктора Пінчука
Із повним текстом дослідження можна ознайомитися на сайті УФБ українською та англійською мовами.
Вступ
Входження України у європейське співтовариство супроводжується створенням нових соціальних інституцій недержавного сектору, зокрема фондів громад, які є благодійними організаціями. Управляються вони незалежною радою, утвореною з максимальним представництвом місцевої громади, – для ефективного використання коштів, переданих громаді окремими громадянами, організаціями чи бізнесовими структурами.
Вивчення особливостей діяльності фондів громад (фондів розвитку громад) в Україні було проведено за допомогою аналізу результатів даних електронного опитування та фокус-групи.
В електронному опитуванні взяло участь 11 організацій, які позиціонують себе як фонди громад чи працюють у змістовно-технологічному форматі таких фондів. Також чотири організації взяли участь у фокус-групі, проведеній із метою конкретизації та уточнення результатів опитування.
Аналіз цих організацій за регіональною ознакою засвідчує, що фонди громад діють у західному, південному, східному, центральному регіонах та в АР Крим.
Передумови виникнення та розвитку фондів громад в Україні
Перші два фонди громад в Україні були започатковані 1995 року. А найбільше фондів громад було створено у 2002 – 2005 роках: 7 фондів, які взяли участь в опитуванні, були зареєстровані саме в цей період.
Досить цікавими є результати аналізу щодо засновників фондів громад. Так, 90,1% учасників анкетування зазначили, що їхні фонди були створені фізичними особами, і лише одна організація назвала засновником комерційну структуру. Разом з тим під час фокус-групи учасники зазначили, що окремі фонди були створені з ініціативи депутатів міських рад, окремих політичних партій чи на базі громадських організацій.
На початку свого розвитку фонди громад в Україні мали різні стратегічні завдання: розвиток груп самоорганізації населення та впровадження соціального замовлення (м. Миколаїв); активізація мешканців громад шляхом розвитку місцевих ініціатив (м. Дніпропетровськ); підтримка малозахищених верств населення (м. Рівне); розвиток місцевої філантропії (м. Донецьк). Але власні набутки та ознайомлення із зарубіжним досвідом фондів громад дали змогу діяти саме в тому змістовому полі, яке відрізняє фонди громад від інших громадських організацій, скажімо, збір благодійних коштів і розподіл їх для вирішення місцевих проблем за участі громадськості.
Діяльність фондів громад в Україні
Очевидно, що у фокусі уваги дослідження насамперед було визначення особливостей діяльності фондів громад. Аналіз здійснювався за такими параметрами:
- сфери надання ґрантів та вкладення коштів, оскільки надання ґрантів є обов’язковою характеристикою діяльності фонду;
- сфери реалізації фондами власних проектів, що також може бути складовою їхньої діяльності, особливо на початкових етапах роботи;
- види послуг, які надаються фондами громад відповідно до Закону України „Про соціальні послуги”.
Отримані результати засвідчили досить широкий спектр надання ґрантів та вкладення коштів фондами громад (див. рис. 3.4.1.)
Рис 3.4.1. Сфери надання ґрантів та вкладення коштів фондів (див. повний текст дослідження)
У першу п’ятірку пріоритетних сфер увійшли соціальний захист (72,7%), підтримка громадських організацій (63,6%), розвиток громади (54,5%), культура (54,5), дозвілля (45,5 %). На жаль, обмежені можливості формату опитування не дають змогу деталізувати напрями фінансування в кожній із перелічених сфер, що дало б змогу побачити більш конкретно шляхи вирішення місцевих проблем у вказаних респондентами сферах. Як видно з рис. 3.4.2, проблеми освіти та охорони здоров’я посідають останні місця в рейтингу. Тобто діяльність фондів місцевих громад в Україні зосереджена переважно на вирішенні проблем соціального захисту населення та розвитку відповідних територій.
Варто зазначити, що одним із механізмів надання ґрантів є конкурси соціальних проектів, які проводяться спільно з місцевими державними організаціями та з органами влади, що забезпечує прозорість діяльності фондів і дає можливість максимально використовувати соціальні ресурси. Елемент змагальності у наданні ґрантів є дуже важливим для підтримання високих стандартів пропонованих проектів.
Всі 11 фондів, які взяли участь в опитуванні, зазначили, що вони реалізують власні соціальні проекти. Можна вважати це національною особливістю фондів громад в Україні, оскільки у світовій практиці вони, як правило, виконують роль посередника у процесі збору та ефективного розподілу й використання коштів.
Рис 3.4.2. Сфери реалізації фондами власних проектів.
Як бачимо з діаграми, фонди здійснюють власні проекти практично в тих самих сферах, у які вони направляють залучені кошти. Проте варто зазначити, що підтримка громадських ініціатив (72, 5 %) у формі певного проекту фонду є свідченням того, що вони намагаються спрямовувати свою діяльність на вирішення актуальних місцевих проблем. Важливо й те, що фонди реалізують власні проекти саме у сферах, які є базовими для визначення рівня благополуччя у кожній громаді (екологія, освіта, соціальний захист, охорона здоров’я, дозвілля).
Як засвідчують дані на рис. 3.4.3, свою діяльність фонди громад здійснюють відповідно до місії та визначальних принципів їхньої діяльності, про що свідчать результати перших п’яти позицій рейтингу.
Важливо звернути увагу на те, що більше половини фондів громад значну увагу у своїй діяльності приділяють моніторингу використання наданих коштів та впровадження проектів. На жаль, вивчення та оцінка потреб громади, про що свідчать показники дослідження (45,5 %), не є обов’язковим видом діяльності для шести фондів, хоча саме на врахуванні цих даних має базуватися використання надходжень фондів громад.
Рис. 3.4.3. Провідні види діяльності фондів громад.
Окрім вищезазначених видів діяльності, фонди громад проводять різноманітні благодійні акції збору коштів на підтримку різних цільових груп (діти з обмеженими функціональними можливостями, ВІЛ-інфіковані, особи, які повернулися з місць позбавлення волі, діти-сироти та ін.). Також окремі фонди розробляють і реалізують тренінгові програми з написання проектів для малих ґрантів, технологій фандрейзингу, тобто ведуть активну просвітницьку роботу. Практично всі фонди займаються розвитком соціального партнерства у місцевих громадах. Досить часто вони постають об’єднувальною ланкою між місцевою владою, ініціативними групами та бізнесовими структурами. З метою безпосередньої активізації місцевих громад фонди проводять тренінги для ініціативних груп, органів місцевого самоврядування, окремі фонди створюють ресурсні та інформаційні центри. Для популяризації благодійності у громадах фонди організовують інформаційні кампанії, а також готують та видають періодичні видання з питань філантропії.
Серед яскравих прикладів діяльності фондів громад доцільно навести досвід роботи Донецького міського фонду „Доброта”, який уже протягом десяти років впроваджує у практику всі найновіші механізми роботи таких фондів, охоплюючи розвиток соціального підприємництва, соціального франчайзингу, технології соціального маркетингу та венчурної філантропії. Одним із напрямків роботи є розвиток цивілізованих форм філантропії в Донецькій громаді під гаслом „Благодійником може бути кожний!” – від залучення пересічних громадян до надання послуг з управління соціальними проектами для бізнес-компаній.
Іншим прикладом реалізації власних програм є діяльність Фундації імені князів-благодійників Острозьких (м. Рівне). Діяльність Фундації розповсюджується на кілька сусідніх областей. Основними напрямками роботи є підтримка малозабезпечених та соціально незахищених верств населення, розвиток філантропії, освітня діяльність для представників громадських організацій, соціальне партнерство (активна співпраця із представниками влади та підприємницькими структурами з питань впровадження моделей регіонального розвитку).
У Дніпропетровській області з 2002 року працює Дніпровська асоціація розвитку регіонів (ДАРР), яка вбачає свою місію у сприянні розвитку громад Дніпропетровщини. З цією метою було реалізовано проект „Трисекторне партнерство для впровадження ефективної політики розвитку місцевих громад”. У діяльності асоціації також важливе місце належить створенню центрів підтримки громадської активності та створенню молодіжних центрів у сільських громадах. Із 2007 року ДАРР почала проводити конкурси проектів для громадських організацій області.
Громадська організація „Фонд розвитку міста Миколаєва” впроваджує принцип підтримки громадських ініціатив, самоорганізацію громадян міста для вирішення актуальних проблем. Для цього проводяться конкурси міні-ґрантів (відмітною ознакою яких є залучення додаткового фінансування з місцевої громади, а також волонтерська праця самих громадян). Новим напрямком роботи організації стало спрямування зусиль на проведення кампаній адвокасі, кампаній громадянської дії для захисту прав та інтересів представників місцевих громад міста Миколаєва.
В Івано-Франківській області з 2002 року працює Благодійна громадська фундація імені короля Юрія, яка також активно впроваджує основні технології діяльності фондів громад – проводить конкурси проектів серед місцевих громадських організацій; організовує круглі столи, конференції та тренінги; проводить дослідження щодо загальних тенденцій розвитку філантропії.
Оскільки фонди громад впроваджують власні соціальні проекти, очевидно, що в рамках їх реалізації згідно з існуючим законодавством фонди громад надають певні соціальні послуги.
Рис 3.4.4. Види послуг, які надаються фондами громад.
Не викликає сумніву, чому всі організації надають інформаційні послуги, оскільки проведення фандрейзингу, активізація громади, звітування про діяльність фондів тощо неможливе без надання певної інформації. Досить висока питома вага в діяльності фондів припадає на освітні (54, 5%), юридичні (45,5 %) та психологічні (45, 2 %) послуги, що цілком корелюється зі сферами надання ґрантів, впровадження соціальних проектів та видами діяльності, які було розглянуто вище.
Визначальним принципом роботи фондів громад є відкрита і прозора діяльність від ухвалення рішень радою директорів до публікації звітів про фінансові надходження та витрати, інформування громадськості про проведені заходи.
Рис. 3.4.5. Джерела інформування про діяльність фондів.
Як бачимо з діаграми, всі фонди громад, які взяли участь в опитуванні, популяризують свою діяльність через засоби масової інформації. Досить позитивним є той факт, що половина фондів (54,5 %) мають власні веб-сторінки. Разом із цим лише 54,5 % готують річні звіти про діяльність фонду та оприлюднюють їх у різних інформаційних джерелах, що, звісно, не сприяє формуванню позитивного іміджу фондів у місцевих громадах.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що переважна більшість фондів громад діє в межах поєднання двох моделей діяльності неурядових організацій: власне фондів громад та громадських організацій. З одного боку, це сприяє розвитку соціального капіталу в громадах, з іншого, відволікає фонди від їхнього головного завдання: активного залучення ресурсів, пошуку організацій, які можуть оптимально застосувати ресурси для вирішення проблем громади та обґрунтування раціонального використання коштів.
Обсяги та джерела фінансування
Сьогодні фонди громад в Україні мають різні джерела фінансування (див. рис. 3.4.6).
Рис. 3.4.6. Джерела фінансування фондів громад.
Як бачимо, основними джерелами фінансування фондів є внески фізичних осіб (81,5%) та кошти комерційних організацій (72,7%). Це є свідченням того, що фонди громад активно реалізують одне зі своїх головних завдань, яке полягає у розвитку культури благодійництва та місцевої філантропії, підвищенні соціальної відповідальності бізнесу задля покращення якості життя конкретної громади.
Варто зауважити, що джерелом фінансування значної кількості фондів громад є ґранти міжнародних організацій. Це свідчить про те, що окремі фонди працюють як реалізатори певних соціальних проектів міжнародних донорських організацій. В окремих громадах фінансовим партнером фондів виступає влада, яка виділяє певні кошти з місцевого бюджету.
Результати дослідження засвідчили, що зараз фонди громад не мають значних фінансових можливостей. Як видно з рис. 3.4.7, третина фондів громад залучає до 50 тис. грн. благодійних надходжень за рік. Якщо взяти до уваги той факт, що близько 95% фондів громад розташовані у великих містах та в обласних центрах, ці суми не є значними. Лише один фонд громад назвав суму, що перевищила 500 тис. грн.
Рис. 3.4.7. Обсяги надання благодійної допомоги за рік.
З метою залучення ресурсів фонди активно використовують такі способи фандрейзингу:
письмові звернення до трудових колективів із проханням надати благодійну допомогу;
звернення до громадян у засобах масової інформації;
розміщення скриньок для пожертв у громадських місцях;
благодійні конкурси, виставки, культурні заходи;
створення соціального підприємства.
Подані на діаграмі показники дають підстави зробити висновки про те, що причиною недостатнього надходження коштів до фондів громад можуть бути помірні статки людей, пасивність населення та його недовіра до державних і неурядових організацій; недооцінка ролі громадської благодійності у вирішенні соціальних проблем; брак традицій участі членів громади у вирішенні проблем місцевого рівня; слабке культивування в засобах масової інформації важливості та прикладів суспільної благодійності.
Сучасні виклики для доброчинної діяльності через фонди громад
Як показали результати опитування та фокус-групи, перебуваючи на етапі свого становлення й розвитку, переважна більшість фондів громад стикається з такими труднощами і перешкодами:
- складна процедура реєстрації фонду громади;
- окремі суперечності у законодавстві, які гальмують розвиток діяльності фондів;
- пасивність громади;
- втрачені традиції усвідомленого „пожертвування” у громадах;
- досить часта зміна представників влади на місцях, що є одним із ризиків для стабільної роботи фондів;
- недостатні моральні та матеріальні способи стимулювання благодійництва у країні;
- упереджене ставлення фінансових контрольних органів до діяльності фондів;
- брак кваліфікованих співробітників.
Розвитку руху фондів громад в Україні може сприяти запровадження низки таких ініціатив:
- внесення доповнень до Закону України „Про благодійництво та благодійні організації” щодо фондів громад, особливостей їхньої діяльності;
- започаткування в місцевих громадах заходів щодо визнання різних видів благодійної діяльності (наприклад, номінації „Благодійник року”, „Волонтер року”, премія „За прагнення до милосердя” тощо);
- щорічне проведення ярмарків фондів громад із метою популяризації кращих здобутків діяльності фондів;
- створення асоціації представників фондів громад зі своїм сайтом.
Комплексний аналіз результатів опитування та фокус-групи дає змогу виокремити такі напрямки подальшої діяльності фондів громад в Україні для забезпечення сталого розвитку територіально-адміністративних одиниць:
- впровадження різноманітних технологій активізації громади;
- розвиток культури „дарування” у місцевих громадах;
- впровадження оптимальних технологій фандрейзингу з урахуванням специфіки місцевих громад;
- забезпечення прозорості і відкритості форми правління фонду через інституцію наглядових рад та ради директорів;
- щорічне звітування перед громадою про надходження ресурсів та їх розподіл;
- створення і поширення соціальної франшизи фонду (детальне прописування всіх складових філософії та структури фонду, системи стратегічного планування, ризиків тощо);
- впровадження у діяльність фондів схем соціального маркетингу;
- скорочення адміністративних витрат шляхом залучення волонтерів;
- створення та розвиток ендаументу фондів;
- обмін досвідом між вітчизняними та зарубіжними фондами.
ФОНДИ ГРОМАД В УКРАЇНІ: РЕАЛЬНИЙ СТАН ТА ПОДАЛЬШІ ПЕРСПЕКТИВИ
Презентація доктора педагогічних наук Безпалько О.В., співавтора дослідження Українського форуму благодійників «Благодійні інституції України: сучасний стан та перспективи розвитку».
Містить визначення фонду громади, дані про періоди та типи засновників вітчизняних фондів громад, про джерела фінансування, сфери вкладення коштів і види діяльності, обсяги надання благодійної допомоги на рік тощо.
Завантажити презентацію
МІСЬКІ БЛАГОДІЙНІ ФОНДИ У СВІТІ
До Вашої уваги глава із книги "Городской благотворительный фонд", виданої CAF-Росія 2000 року.
У ній аналізуються причини популярності моделі міського благодійного фонду, описується історія першого у світі фонду такого типу, а також діяльність потужних сучасних міських фондів.
Завантажити
ЧОМУ ФОНДИ ГРОМАД – НАЙУСПІШНІША ФОРМА ФІЛАНТРОПІЇ
Найбільш успішною формою філантропії у світі вважають модель діяльності фондів громад. Гнучка організаційна система роботи забезпечує цим фондам практично довічне існування. До них надходять гроші, які члени громади заповідають на благодійну мету.
Як правило, такі фонди не реалізують самостійних проектів, а лише обирають громадську чи благодійну організацію, яка, власне, й бере на себе всю роботу – реалізацію проектів, спрямованих на благо громади, в якій діє фонд. Розподіл коштів та контроль за їх використанням здійснюється опікунською радою або членами правління. Фонди громад, зазвичай, мають так званий ендаумент – недоторканний капітал, який не витрачається на благодійні справи, а інвестується. Прибуток від нього забезпечує стабільне поповнення коштів фонду.
Перші фонди громад з’явилися у США на початку ХХ ст., і сьогодні в цій країні діє понад 700 фондів із сумарною вартістю активів понад 30 мільярдів доларів. Щопівроку фонди громад США збирають приблизно 1 мільярд доларів.
В Європі піонерами, які в 70-х роках ХХ ст. перейняли та адаптували концепцію фондів громад, стали британці. Їхні фонди розрізняються обсягами – від фонду, що охоплює всю Північну Ірландію, до зовсім невеличких організацій у містах із населенням не більше 20 тисяч мешканців. Капітал одного з перших фондів Великобританії, створеного у 1979 році Добровільного трасту Північної Ірландії (Voluntary Trust of Northern Ireland), становить 17 мільйонів фунтів стерлінгів. Другим найбільшим вважається благодійний фонд Тайн та Веар (Tyne and Wear Community Foundation) з активом теж 17 мільйонів фунтів.
В інших країнах Європи бурхливий розвиток цієї моделі почався в середині 90-х років. Так, наприклад, у Німеччині перший фонд громади створено у місті Гютерслоу 1996 року (Stadt Stiftung Gutersloh). Фонд засновано завдяки ініціативі місцевого мешканця, котрий, дізнавшись про американський досвід, зміг зібрати довкола себе ініціативних людей. Із кінця 1996 року зареєстровано 9 міських фондів у Дрездені, Ганновері, Мюнхені, Берліні та в інших містах. Активну підтримку становленню й розвитку німецького інституту фондів громад надали інші благодійні організації, в тому числі і такі відомі приватні фонди, як фонд Бертельсмана ((Bertelsmann Stiftung), фонд Кьорбера (Korber Stiftung) та ін.
У країнах Центральної та Східної Європи теж відомі успішні приклади створення фондів громад. Першим серед таких став словацький Міський благодійний фонд «Здоро¬ве суспільство» в Банска Бистріні, створений у середині 90-х років ХХ ст. Звідтоді у Словаччині засновано ще 4 фонди завдяки активній підтримці Інституту «Відкрите суспільство». У Польщі, наприклад, перший фонд (Snow Mountain Community Fund) було організовано наприкінці 1998 року в місті Бистріна Клодзка, а вже на кінець 2000 року в цій країні налічувалося 13 фондів.
Серед причин активного поширення благодійних фондів цієї моделі можна назвати розвиток міжнародного співробітництва у сфері благодійництва, зміну впливу місцевих органів самоврядування на місцеву громаду, збільшення соціальних та економічних проблем і неможливість вирішення їх традиційними засобами, а також посиленням третього сектору.
«Благодійні інституції України: сучасний стан та перспективи розвитку» (за результатами соціологічного дослідження) / Автори: О. В. Безпалько, Ю. М. Галустян, А. В. Гулевська-Черниш, Г. М. Лактіонова, Л. Б. Магдюк, Д. В. Непочатова, Л. М. Паливода, Г. О. Притиск.; за заг. ред. А. В. Гулевської-Черниш. – К.: Книга плюс, 2008. – 120 с.
|
